ЗНАЧЕННЯ НЕСТЕРОЇДНИХ ПРОТИЗАПАЛЬНИХ ПРЕПАРАТІВ У КОНСЕРВАТИВНІЙ ТЕРАПІЇ КОКСАРТРОЗА

ЗНАЧЕННЯ НЕСТЕРОЇДНИХ ПРОТИЗАПАЛЬНИХ ПРЕПАРАТІВ У КОНСЕРВАТИВНІЙ ТЕРАПІЇ КОКСАРТРОЗА

Станіслав Бондаренко, доктор медичних наук, головний науковий співробітник відділу патології суглобів

ДУ «Інститут патології хребта та суглобів ім. проф. М.І.Ситенка НАМН України», Харків

E-mail: bondarenke@gmail.com

Website: https://www.bondarenkomd.com/

 

Резюме. Коксартроз є актуальною проблемою сучасної охорони здоров’я через високу поширеність цієї патології, різноманітність його етіологічних чинників, хронічний перебіг і недостатню ефективність консервативного лікування, що в більшості випадків закінчується заміною ураженого суглоба на штучний. У даній статті на основі власної лікувальної практики та рекомендацій Європейського товариства клінічних та економічних аспектів остеопорозу та остеоартрозу викладено підходи до медикаментозного лікування коксартрозу, роль і значення нестероїдних протизапальних препаратів в його консервативній терапії.

Ключові слова: коксартроз, НПЗП, консервативна терапія.

 

Вступ.

За даними сучасних епідеміологічних досліджень на остеоартроз хворіють 10-20 % населення планети. Сьогодні ознаки остеоартрозу виявляють у 50 % українців у віці старше 65 років [1]. Це – найбільш поширене захворювання опорно-рухового апарату, і його вплив на рівень захворюваності і смертності в промислово розвинених країнах майже так само велика, як і вплив респіраторних захворювань або захворювань шлунково-кишкового тракту [2]. Згідно з демографічними оцінками, в 2040 році більше 20 % населення матимуть вік понад 65 років [3], тому вплив остеоартрозу буде зростати і далі.

Клінічну картину остеоартрозу в значній мірі визначають локалізацією і ступенем навантаження на суглоб. Тому найбільш схильні до захворювання суглоби нижніх кінцівок – кульшовий, колінний і гомілковостопний. Пацієнти страждають від болю і функціональних порушень, зазнають труднощів під час ходьби або підйому сходами, в результаті болю і гіпотрофії м’язів змінюється хода. Біль і функціональні обмеження спричиняють зниження якості життя.

Остеоартроз колінного і кульшового суглобів є актуальною проблемою сучасної охорони здоров’я через високу поширеність цих захворювань, різноманітність їх етіологічних чинників, хронічний перебіг і недостатню ефективність консервативного лікування, яке в більшості випадків закінчують заміною ураженого суглоба на штучний. Так, за даними 2015 р. у США близько 7 млн. осіб живуть з штучним колінним або кульшовим суглобом, щорічно виконують біля 600 000 ендопротезувань колінного суглоба та біля 200 000 – кульшового [4]. У нашій країні – біля 1 000 і 6 000, відповідно. При цьому потребує ендопротезування в 3-5 разів більша кількість пацієнтів.

Остеоартроз кульшового суглоба (коксартроз)

У нашій клініці ми найчастіше стикаємося з артрозом кульшового суглоба (в три рази частіше, ніж з артрозом колінного суглоба). Остеоартроз кульшового суглоба – коксартроз – являє собою захворювання, яке істотно впливає як на соціальну активність, так і на повсякденне життя пацієнтів.

У більшості випадків коксартроз – це вторинний остеоартроз, причиною якого були вроджена дисплазія кульшового суглоба, запальні захворювання (реактивні артрити, ревматоїдний артрит та інші системні захворювання сполучної тканини), метаболічні зміни в організмі (подагра і т.п.), ендокринні зміни (цукровий діабет, порушення функції щитовидної залози, тощо), травми, асептичний некроз головки стегнової кістки, наслідки інфекційних артритів кульшового суглоба, тощо.

 

Консервативне лікування коксартрозу

Успіх і ефективність консервативного лікування залежить від правильного визначення етіології захворювання і, за можливості, усунення первинного фактору. Це завдання вимагає взаємодії з фахівцями інших галузей медицини в залежності від етіології патологічного процесу.

Метою консервативного лікування остеоартрозу суглобів є зменшення інтенсивності больового синдрому, уповільнення прогресування захворювання і підвищення функціональної активності і якості життя пацієнта. В останні роки розроблено кілька обґрунтованих підходів до консервативної терапії остеоартрозу, що відображено в рекомендаціях OARSI, ESCEO, EULAR і AAOS [5-7]. Найбільш чіткий алгоритм, на нашу думку, представлений Європейським товариством клінічних та економічних аспектів остеопорозу і остеоартрозу (ESCEO) [8]. Основний принцип – поєднання фармакологічних і нефармакологічних методів лікування. Пацієнта інформують про хворобу і методи лікування, пропонують змінити спосіб життя, рекомендують знизити вагу при перевищенні її норми, пропонують програми фізичних вправ.

Фармакологічні методи на першому кроці – використання симптоматичних препаратів повільної дії (хондроїтинсульфат, глюкозамін) і, при необхідності, парацетамолу. При збереженні скарг – додавання нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП) локальної дії. Якщо перший крок не показав ефективності, і у пацієнта залишається больовий синдром, то на другому кроці застосовують розширену фармакологічну терапію – прийом пероральних нестероїдних протизапальних засобів. Вибір НПЗП і супутня терапія залежать від ризиків шлунково-кишкового тракту, серцево-судинної та сечової систем. При відсутності ризику розвитку ускладнень з боку шлунково-кишкового тракту рекомендують неселективні НПЗП та інгібітори протонної помпи, селективні НПЗП. При підвищеному ризику розвитку ускладнень з боку шлунково-кишкового тракту рекомендують неселективні НПЗП та інгібітори протонної помпи. При підвищеному ризику розвитку ускладнень з боку серцево-судинної системи рекомендують напроксен, не рекомендують селективні НПЗП. При підвищеному ризику з боку нирок НПЗП не рекомендують. При збереженні симптомів або в разі протипоказань до прийому нестероїдних протизапальних засобів рекомендують застосування гіалуронової кислоти, PRP-терапію, або кортикостероїдів внутрішньосуглобово. При неефективності другого кроку переходять до третього – останнім спробам фармакологічного впливу перед хірургічним втручанням – прийому слабких опіоїдів і антидепресантів. Четвертий крок – хірургічне лікування.

Як видно з вищевикладеного, НПЗП займають вагоме місце в лікуванні остеоартрозу завдяки знеболюючому і протизапальному ефектам. Вони є ефективними анальгетиками, однак нині до цих препаратів пред’являють підвищені вимоги – не тільки забезпечення високої ефективності, але і безпеки, через те, що вони мають власний негативний бік, пов’язаний з кардіологічними і гастроінтестинальними побічними ефектами, особливо при їх тривалому застосуванні. Можливі побічні ефекти від застосування НПЗП досить серйозні: розвиток інфаркту міокарда, інсульт, тромбоз периферичних артерій, гостра ниркова недостатність, виразка шлунку і дванадцятипалої кишки, шлунково-кишкова кровотеча [9-14]. Тому питання вибору протизапальних препаратів має велике значення в консервативному лікуванні остеоартрозу.

Протизапальна та знеболююча терапія

Найчастіше, пацієнт суб’єктивно оцінює якість свого лікування, виходячи із зменшення больового синдрому.

Досконале знання властивостей різних НПЗП дає ортопеду незаперечну перевагу в консервативному лікуванні коксартрозу. Дуже важливо зіставляти можливий ризик розвитку ускладнень з ефективністю призначення НПЗП.

На сучасному етапі розвитку ортопедії, на жаль, прогресування остеоартрозу кульшового суглоба можна тільки сповільнити, немає можливості зупинити його повністю. Тому зменшення больового синдрому, поліпшення функції ураженого суглоба і, тим самим, підвищення якості життя пацієнта залишаються пріоритетними напрямками в його лікуванні з використанням нестероїдних протизапальних препаратів в якості медикаментозної основи ефективної патогенетичної консервативної терапії.

 

Перелік літератури:

  1. Шуба В.Й. Остеоартроз: ранняя диагностика и лечение [Електронний ресурс] / Український медичний часопис. – 2016. – № 1. – Режим доступу до журн.: http://www.umj.com.ua/article/93870/osteoartroz-rannya-diagnostika-ta-likuvannya
  2. Reginster J.Y. Introduction and WHO perspective on the global burden of musculoskeletal conditions / J.Y.Reginster, N.G.Khaltaev // Rheumatology (Oxford). – 2002. – № 41, Supp 1. – P. 1-2.
  3. Hamerman D. Clinical implications of osteoarthritis and ageing / D.Hamerman // Ann Rheum Dis. – 1995. – № 54 (2). – P. 82-85.
  4. Prevalence of Total Hip and Knee Replacement in the United States / H.M.Kremers, D.R.Larson, C.S.Crowson [et al.] // J Bone Joint Surg Am. – 2015. – № 97 (17). – P. 1386-1397.
  5. OARSI guidelines for the non-surgical management of knee, hip, and polyarticular osteoarthritis / R.R.Bannuru, C.Osani, E.E.Vaysbrot [et al.] // Osteoarthritis Cartilage. – 2019. – № 27 (11). – P. 1578-1589.
  6. An algorithm recommendation for the management of knee osteoarthritis in Europe and internationally: A report from a task force of the European Society for Clinical and Economic Aspects of Osteoporosis and Osteoarthritis (ESCEO) / O.Bruyère, C.Cooper, J.P.Pelletier [et al.] // Semin Arthritis Rheum. – 2014. – № 44 (3). – P. 253-263.
  7. Treatment of Osteoarthritis (OA) of the Knee [Електронний ресурс] / Evidence-based guideline 2nd edition. – 2013. – 1234 p. – Режим доступу до журн.: http://www.aaos.org/cc_files/aaosorg/research/guidelines/treatmentofosteoarthritisofthekneeguideline.pdf
  8. An updated algorithm recommendation for the management of knee osteoarthritis from the European Society for Clinical and Economic Aspects of Osteoporosis, Osteoarthritis and Musculoskeletal Diseases (ESCEO) / O.Bruyère, G.Honvo, Veronese [et al.] // Semin Arthritis Rheum. – 2019. – № 49 (3). – P. 337-350.
  9. Efficacy and safety of etoricoxib 30 mg and celecoxib 200 mg in the treatment of osteoarthritis in two identically designed, randomized, placebo-controlled, non-inferiority studies / C.O.Bingham 3rd, A.I.Sebba, B.R.Rubin [et al.] // Rheumatology (Oxford). – 2007. – № 46 (3). – P. 496-507.
  10. Evaluation of the comparative efficacy of etoricoxib and ibuprofen for treatment of patients with osteoarthritis: A randomized, double-blind, placebo-controlled trial / C.W.Wiesenhutter, J.A.Boice, A.Ko [et al.] // Mayo Clin Proc. – 2005. – № 80 (4). – P 470–479.
  11. Efficacy and tolerability profile of etoricoxib in patients with osteoarthritis: A randomized, double-blind, placebo and active-comparator controlled 12-week efficacy trial / A.T.Leung, K.Malmstrom, A.E.Gallacher [et al.] // Curr Med Res Opin. – 2002. – № 18 (2). – P. 49-58.
  12. A comparison of the therapeutic efficacy and tolerability of etoricoxib and diclofenac in patients with osteoarthritis / J.Zacher, D.Feldman, R.Gerli [et al.] // Curr Med Res Opin. – 2003. – № 19 (8). – P. 725-736.
  13. Etoricoxib in the treatment of osteoarthritis over 52-weeks: a double-blind, active-comparator controlled trial [NCT00242489] / S.P.Curtis, B.Bockow, C.Fisher [et al.] // BMC Musculoskelet Disord. – 2005. – № 6. – P. 58.
  14. Risk of upper gastrointestinal ulcer bleeding associated with selective cyclo-oxygenase-2 inhibitors, traditional non-aspirin non-steroidal anti-inflammatory drugs, aspirin and combinations / A.Lanas, L.A.Garcia-Rodriguez, M.T.Arroyo [et al.] // Gut. – 2006. – № 55. – P. 1731-1738.

 

Станислав Евгеньевич Бондаренко

Задать вопрос врачу

Заполните форму и мы свяжемся с Вами для обсуждения вашего вопроса.